6 вересня, що відповідає 19 вересня за старим стилем, у православному календарі вшановують день пам’яті святого мученика Євдоксія і тих, що постраждали разом із ним. Святий походив із Каппадокії — історичної області Малої Азії. Він служив у війську і мав авторитет серед воїнів. За переказами, Євдоксій не приховував належності до християнської громади, хоча в ті часи це загрожувало життям.
Коли почалися переслідування християн, його заарештували. Від нього вимагали зректися Христа і принести жертву язичницьким богам. Святий залишився непохитним. Перед судом він мужньо визнав віру. Для нього християнство було способом життя, від якого він не відмовився навіть під загрозою смерті.
Євдоксія піддали жорстоким катуванням, проте страждання не змусили його відступити. Зрештою мученика стратили. За церковним переказом, разом із ним постраждали й інші християни, серед яких згадують Зинона і Макарія. Вони також лишилися вірними вірі й прийняли мученицьку смерть.
Особливе значення має те, що Євдоксій був воїном. Він жив у середовищі, де відданість державі та імператорові вважали найвищою чеснотою. У момент випробування він поставив вірність Христу вище за страх перед покаранням.
Пам’ять преподобного Архипа та народні звичаї
Цього ж дня згадують преподобного Архипа. Відомості про його життя збереглися в церковному переданні. Він присвятив себе вірі й прагнув жити за євангельськими заповідями. Святий обрав шлях подвижництва, відмовився від багатьох земних прив’язаностей. Основою його життя стали молитва, піст, праця і духовне зосередження. Архип уникав марнославства й зайвих турбот, день у день зміцнював віру терпінням і зберігав мир у душі.
Його подвиг полягав у щоденному служінні Богові та боротьбі з власними слабкостями. Для християнської традиції така постійність має особливе значення: святість розуміють не лише як гучні вчинки, а й як щоденну працю над собою — уміння прощати, бути смиренним і не відповідати злом на зло. Пам’ять преподобного Архипа спонукає замислитися над власним духовним життям.
За старим календарем в Україні 6 вересня вшановували пам’ять священномученика Євтихія. За проповідницьку діяльність він зазнав переслідувань і мук, але не відмовився від віри. Церква називає його священномучеником — священнослужителем, який прийняв смерть за Христа.
Народні прикмети цього дня такі: багато павутиння на рослинах — до теплої погоди; чорні хмари — до швидкого похолодання; крик синиці — до дощової й холодної осені. За давнім повір’ям, цього дня уникали мити голову, вважаючи, що вода може символічно «змити» пам’ять і життєву мудрість. Віряни зазвичай ідуть до храму, моляться за здоров’я, захист родини, мир і безпеку для України та всіх, хто перебуває в небезпеці.
